Эллионора Леончик. В четыре руки. Рус. Бел

Пьеса - для двух ноутбуков в четыре руки -
это когда на апрелевых ветках трефово,
и не спасти увертюрой для двух телефонов
моду на ложь и немодных домов Соловки...

Два ноутбука откинули крышки (роялей?)
Черные бабочки клавиш почуяли свет -
пляшущих пальцев, впитавших основы сует;
ломаных пальцев, что много чего потеряли...

Это не бабское-рабское слёзки и ах,
не ай-люли ни о чём и не праздничка ради -
это звучат: в девяностых накопленный радий
и в нулевых остывающий пепел в садах.

Проще сыграть, чем дослушать. Дослушано - бесит.
Лучше держаться кормушки и строя гуськом.
В пьесе ответы: зачем, почему и по ком
зимние вишни звонят с колокольни небесной.

И под финал о любви, се ля ви в самый раз:
что-то такое щемящее скайпами булькнут
два крематория с крышками от ноутбуков,
в топках сжигающих музыку, время и нас.


У чатыры рукі
 
П'еса - для двух наўтбукаў у чатыры рукі -
гэта калі на красавіковых галінках красцёва,
і не выратаваць увертурай для двух слова
моду на хлусню і нямодных дамоў Салоўкі...

Два наўтбука адкінулі вечкі (раяляў?)
Чорныя матылькі клавіш пачулі святло -
пальцаў ламаных, ужо шмат чаго страціла зло...
скачушчых пальцаў, што асновы мітусні ўвабралі;
 
Гэта не бабскае-рабскае слёзкі і ах,
не ай-люлі ні пра што і не свята дзеля -
гэта гучыць: назапашаны радый пахмелля
і ў нулявых астываючы попел у садах.

Прасцей згуляць, чым даслухаць. Раз'юшвае песня.
Лепш трымацца кармушкі і бегчы гужам.
У п'есе адказы: навошта, чаму і па кім служым
зімовыя вішні тэлефануюць са званіцы нябеснай.

І пад фінал пра каханне, се ля ві у самы раз:
штосьці такое шчымлівае скайпамі булькнуць
два крэматорыя з вечкамі ад наўтбукаў,
у топках якія спальваюць музыку, час і нас.


   Перевёл на белорусский язык Максим Троянович

 


Рецензии