Ольга Глапшун - Слухаю Альбiнонi - Ukr-to-Eng

Translation:

listening to Albinoni
---------------------
it rains
it finally rains
I take my umbrella
because someone once decided
that we need to hide
from rains

today
he will play Albinoni for me
my violin virtuoso

thousands of his strings
will cover with sound the entire space
from the sky to the ground

and nothing can disturb me
to enjoy this music
neither my bitter thoughts
nor frantic rhythm of my heart

is it only me
who hears it
will those feelings
surely die with me

it’s impossible
nothing disappears in this world
otherwise then
this adagio  would disappear forever
in the ruins of the city*

gray-haired
handsome
man
moves in my direction
he smiles
as if tries to say something

I’m passing him fast
(and why is it always that rush?)
and I feel sad
I'll never get to know
what I supposed to hear

perhaps Albinon
would sound in his words too
maybe he would sound
in his fingers

I know
I believe
there are such words
I know
my fingers are familiar as well
with one's favorite melody


suddenly
the rain ended
the music subsided
and reality was back
with its terrible noise
cars
buildings
markets
intrusive offers
of incredible traveling
lucky lottery…

give me a break!
not with my luck!..

…and what he wanted to say
that nice gray-haired man
maybe just about
that I, as always,
forgot to open
my umbrella…

*In fact Albinoni Adagio - a musical piece of Remo Giazotto, based on a fragment of music Tomaso Albinoni, found in the ruins of the library in Dresden at the end of World War II

Original:

Слухаю Альбіноні

дощ
нарешті дощ
беру свою парасолю
бо хтось колись вирішив
що від дощу
потрібно ховатися

сьогодні
він зіграє мені Альбіноні
мій віртуозний скрипаль

тисячі його струн
звучатимуть на весь простір
від неба до землі

і ніщо не зможе заважати мені
насолоджуватися цією музикою
ні мої гіркі думи
ні шалений ритм мого серця

невже
її чую лиш я
невже ці відчуття
помруть разом зі мною

це неможливо
ніщо не зникає в цьому світі
інакше б ще тоді
це адажіо навіки зникло
у розвалинах того міста*
 
чоловік
сивий
красивий
іде назустріч мені
посміхається
ніби хоче сказати щось

швидко проходжу
(і до чого завжди цей поспіх?)
і мені стає сумно
я ніколи не дізнаюся
що мала почути

можливо в його словах
теж звучав би Альбіноні
можливо
він звучав би
і в його пальцях

я знаю
я вірю
існують такі слова
я знаю
моїм пальцям теж
знайома
чиясь улюблена мелодія

несподівано
дощ скінчився
стихла музика
повернулася реальність
зі своїми жахливим гамом
машини
будови
ринки
нав'язливі пропозиції
неймовірних подорожей
щасливої лотереї...

дайте спокій!
не з моїм щастям!..

... і що хотів сказати
той красивий сивий чоловік
може просто
що я як завжди
забула відкрити
свою парасолю.....

* Насправді Адажіо Альбіноні - це музична п'єса Ремо Джадзотто, основана на фрагменті з музики Томазо Альбіноні, знайденої в розвалинах бібліотеки в Дрездені в кінці Другої світової війни...


http://stihi.ru/2018/05/23/4285