З тримовної поетичної збірки (укр., англ., ісп.) "Мовою Трилисника"
у співавторстві з ЮРІЄМ ЛАЗІРКОМ
Слухаю Альбіноні
дощ
нарешті дощ
беру свою парасолю
бо хтось колись вирішив
що від дощу
потрібно ховатися
сьогодні
він зіграє мені Альбіноні
мій віртуозний скрипаль
тисячі його струн
звучатимуть на весь простір
від неба до землі
і ніщо не зможе заважати мені
насолоджуватися цією музикою
ні мої гіркі думи
ні шалений ритм мого серця
невже
її чую лиш я
невже ці відчуття
помруть разом зі мною
це неможливо
ніщо не зникає в цьому світі
інакше б ще тоді
це адажіо навіки зникло
у розвалинах того міста*
чоловік
сивий
красивий
іде назустріч мені
посміхається
ніби хоче сказати щось
швидко проходжу
(і до чого завжди цей поспіх?)
і мені стає сумно
я ніколи не дізнаюся
що мала почути
можливо в його словах
теж звучав би Альбіноні
можливо
він звучав би
і в його пальцях
я знаю
я вірю
існують такі слова
я знаю
моїм пальцям теж
знайома
чиясь улюблена мелодія
несподівано
дощ скінчився
стихла музика
повернулася реальність
зі своїми жахливим гамом
машини
будови
ринки
нав'язливі пропозиції
неймовірних подорожей
щасливої лотереї...
дайте спокій!
не з моїм щастям!..
... і що хотів сказати
той красивий сивий чоловік
може просто
що я як завжди
забула відкрити
свою парасолю.....
* Насправді Адажіо Альбіноні - це музична п'єса Ремо Джадзотто, основана на фрагменті з музики Томазо Альбіноні, знайденої в розвалинах бібліотеки в Дрездені в кінці Другої світової війни...
Авторський переклад іспанською
Escuchando Albinoni
llueve
por fin llueve
cojo el paraguas
porque alguna vez
se le ocurrio a alguien
que es necesario
resguardarse de la lluvia
la lluvia
mi virtuosa violinista
hoy
va a tocarme adagio de Albinoni
miles de sus cuerdas
sonaran por todo el espacio
desde el cielo hasta la tierra
y nada puede impedirme
disfrutarlo
ni mis amargos pensamientos
ni el frenetico ritmo de mi corazon
?es posible que solo yo
oigo esta musica?
?es posible que este gustazo
muera conmigo?
no puede ser
porque nada desaparezca en este mundo
de lo contrario
ese adagio habria desaparecido para siempre
en las ruinas de aquella ciudad*
el hombre
canoso
muy hermoso
va a mi encuentro
sonrie
parece que quiere decirme algo
rapidamente paso de largo
(y ?para que esta prisa?)
enseguida me pone triste
nunca sabre
lo que deberia escuchar
tal vez en sus palabras
pondra sonar Albinoni
es posible
que le sonara tambien
en sus dedos
se
estoy segura
existen ciertas palabras
se
que mis dedos tambien
conocen
una melodia favorita de alguien
inesperadamente
la lluvia ha acabado
se apago la musica
volvio la realidad
con su terrible ruido
los coches
las construcciones
el mercado
las proposiciones seductoras
de viajes increibles
los gritos de lotero
!el numero bonito!
!dejadme en paz!
!con mi suerte!..
... y ?que queria decir
aquel hermoso hombre de pelo blanco?..
puede ser
simplemente
que como siempre
me olvide de abrir
mi paraguas...
* En realidad el Adagio Albinoni es la obra musical Remo Giazottо, basada en un fragmento de la musica de Tomaso Albinoni, encontrada en las ruinas de la biblioteca de Dresde en el final de la Segunda Guerra Mundial
Переклад англійською Юрія Лазірка
Listening to Albinoni
it rains
it finally rains
I take my umbrella
because someone once decided
that we need to hide
from rains
today
he will play Albinoni for me
my violin virtuoso
thousands of his strings
will cover with sound the entire space
from the sky to the ground
and nothing can disturb me
to enjoy this music
neither my bitter thoughts
nor frantic rhythm of my heart
is it only me
who hears it
will those feelings
surely die with me
it’s impossible
nothing disappears in this world
otherwise then
this adagio would disappear forever
in the ruins of the city*
gray-haired
handsome
man
moves in my direction
he smiles
as if tries to say something
I’m passing him fast
(and why is it always that rush?)
and I feel sad
I'll never get to know
what I supposed to hear
perhaps Albinoni
would sound in his words too
maybe he would sound
in his fingers
I know
I believe
there are such words
I know
my fingers are familiar as well
with one's favorite melody
suddenly
the rain ended
the music subsided
and reality was back
with its terrible noise
cars
buildings
markets
intrusive offers
of incredible traveling
lucky lottery...
give me a break!
not with my luck!..
...and what he wanted to say
that nice gray-haired man
maybe just about
that I,
as always,
forgot to open
my umbrella...
*In fact Albinoni Adagio - a musical piece of Remo Giazotto, based on a fragment of music Tomaso Albinoni, found in the ruins of the library in Dresden at the end of World War II.
Авторський переклад російською
Слушаю Альбинони
дождь
наконец-то дождь
беру свой зонт
потому что кто-то когда-то решил
что от дождя
нужно прятаться
сегодня
он сыграет мне Альбинони
мой виртуозный скрипач
тысячи его струн
зазвучат на все пространство
от неба до земли
и ничто не сможет помешать мне
наслаждаться этой музыкой
ни мои горькие думы
ни бешеный ритм моего сердца
неужели это
слышу только я
неужели мои ощущения
умрут вместе со мной
невозможно
ничто не исчезает в этом мире
иначе бы еще тогда
это адажио навеки исчезло
в развалинах того города*
мужчина
седой
красивый
идет мне навстречу
улыбается
будто хочет сказать что-то
быстро прохожу мимо
(к чему эта спешка?)
и мне становится грустно
я никогда не узнаю
что должна была услышать
возможно, в его словах
тоже звучал бы Альбинони
возможно
он звучал бы
и в его пальцах
я знаю
я верю
существуют такие слова
я знаю
моим пальцам тоже
знакома
чья-то любимая мелодия
неожиданно
дождь кончился
стихла музыка
вернулась реальность
со своим ужасным грохотом
машины
стройки
купля-продажа
навязчивые предложения
невероятных путешествий
счастливой лотереи...
ах, оставьте!
с моим-то счастьем!..
... что же хотел сказать
тот красивый седой мужчина
может просто
что я
как всегда
забыла открыть
свой зонт.....
Фото: David Garrett
Адажіо Альбіноні : https://m.youtube.com/watch?v=K0W2kcH74Ws