Людмила Юферова. Раздражает осень

Людмила Юферова. Як дратує осiнь...

Радости — как солнце за горою.
Тошно — будто помирать пора!
Раньше раздражало лето зноем,
А теперь и осень, и ветра.

Хризантемы льют свои парфумы,
Ну а мне рыданий не сдержать.
И жестоко к ночи давят думы,
На край света хочется сбежать.

Шорохами раздражает вечер,
Вот октябрь-злодей подкрался лих...
Подросли, но беспокоят дети,
Судьбы искорёженные их.

Листопад листвою жёлтой сыпет,
Складывает кучи у дверей...
Раздражает жадность ненасытных,
Равнодушье большинства людей.

Угнетают злоба, боль, напасти,
Брошенные сельские дворы,
Казнокрадство в каждой ветке власти...
Раздражает осень — хоть умри!

С украинского 25.10.18.

Як дратує осiнь...

Я давно від радості далеко –
Хоч в холодну воду, хоч умри!
Спершу дратувала літня спека,
А тепер і осінь, і вітри.

Хризантеми ллють пахкі парфуми,
А мені – хоч за село втікай!
І болять під вечір жорстко думи,
Що забігти хочеться за край.

Вечір починає шарудіти,
Жовтень підкрадається, мов тать…
Як болять в душі дорослі діти,
Їхні долі скривджені болять.

Листотрус жовтавим листям сипле
І наносить купи до дверей…
Як дратує панство ненаситне
І байдужість більшості людей.

Ще гнітять жорстокість, біль і зради,
І сільські покинуті двори,
Казнокрадство в кожній гілці влади…
Як дратує осінь – хоч умри!