Ева Виноградова. Пока река не подо льдом. Рус. Бел

Пока река не подо льдом,
и осень праздничная длится,
к воде тихонько подойдём...
Глянь, на топляк присела птица!

Мы здесь дожили до седин,
а как нам быть? Что дальше делать?
... Давай на камне посидим, -
ты на большом, а я на белом.

Смотри, туманный берег тот
стал ярче, ближе и доступней.
Да, время... жизнь своё берёт, -
сегодня гладит, завтра стукнет.

Не будем думать о плохом,
и говорить о нём не будем.
Сидим на валунах верхом,
а осень в речке воду студит...


Пакуль рака не пад ільдом

Дажылі сівізны, бы  зім,
а як нам быць? Ужо збалелым?
... Давай з каменнем пасядзім, -
ты на вялікім,  я на белым.

Глядзі, імглісты бераг той
ярчэй, бліжэй і мо даступней.
Так, час... жыццё бярэ слатой, -
сёння пагладзіць - заўтра стукне.

Што думаць  дрэнна  пра законы,
казаць пра горшае не будзем.
Сядзім на валунах, што конна,
а восень у рэчцы ваду студзіць...

     Перевёл Максим Троянович

 


Рецензии