Стала дождём
возвратилась
в облако,
над Божьим
Домом
задела колокол,
он говорил
словами
завтрашними,
столь далёкими,
что ты
запамятовала,
тревожно
спрашивала:
- Уже началось?..
Наступило?..
То, что мною
любимо?..
Ведь я…
любила?!
Моросило..,
лиловело..,
роняя спелые
сливы
безучастно.., -
всё то, что
зовётся:
ненастно..,
ненастно..,
ненастно..,
ненастно...
Свидетельство о публикации №118092909151