Евгений Золоторевский. Осенняя песня пряхи

«И ласточки снуют, как пальцы пряхи».
                А.А.Тарковский
 
Восеньская песенька папрадухі

"І ластаўкі ходзяць, як пальцы пралі".
   А.А.Таркоўскі

Заломлівае рукі полымя свечкі,
Як быццам холад спее каламутна ў том.
І пакрывае худзенькія плечы
Галубка-праля шаллю, як крылом.
Не ўшаноўваю  я ідала ідзілій,
Толькі жадаю,  прымушаючы да зжытку,
Як пальцы дзесяць ластавак хадзілі,
Перабіраючы ўсё сонечную нітку;
І ў нябёсах вераснёвай Расіі
Застыў, як след, апошні ўзмах крыла
І зіму ўсю за пазухай насіла
Зямля рэшткі птушынага цяпла;
Каб дзень над воблакам звінеў бы ззяя,
Зноў апусціўшы долу рукавы.
…Не рвалася б і нітка залатая,
Была б то праля старая жывая…

     Перевод на белорусский язык

Осенняя песенка пряхи

Заламывает руки пламя свечки,
Как будто холод зреет мутно в нём.
И закрывает худенькие плечи
Голубка- пряха шалью, как крылом.
Не поклоняюсь идолу печали,
Но лишь хочу, чтоб, заставляя жить,
Как пальцы десять ласточек сновали,
перебирая солнечную нить;
И в небесах сентябрьской России
Застыл, как след, последний взмах крыла
И зиму всю за пазухой носила
Земля остаток птичьего тепла;
Чтоб день сиял, в надоблачье летая
И опуская долу рукава.
…Не порвалась бы нитка золотая,
Была бы пряха старая жива…


Рецензии