Л. Юферова. Уютно в гуще синих вечеров...

Людмила Юферова. Як добре в тиші...

Уютно в гуще синих вечеров,
Воспоминанья воздухом колышет -
Укутаться в объятья нежной тиши,
Укрыться от докучливых ветров.

То осень, то кругом в снегах пути,
Тревожит память ерундою разной,
В рулон судьбы сворачивает пазлы...
Где ж тот покой? Покоя не найти.

Всё кажется: вот-вот покой придёт!
Эх, перекрыть бы все его маршруты!
Рюкзак, в котором опыт, зашвырнуть бы -
Жизнь - в сотах горький преподносит мёд!

Тишь. Благодать. Но знания болят.
Тяжёлым колос налитой бывает.
И, вроде, хата у меня не с краю,
А всё брожу чего-то наугад.

А синий вечер в сад ко мне забрёл,
Огнём и дымом в хате печка дышит...
Душа покоя ждёт и вирши пишет,
И прячется от стужи и ветров.

С украинского 30.06.18.

Як добре в тиші

Як добре в присмерк синіх вечорів,
Коли повітря спогади колише,
Закутатись у теплу ніжну тишу,
Сховатись від пронизливих вітрів.

А за вікном – то осінь, то зима,
Течуть думки із пам’яті щемкої,
Згортають пазли долі у сувої…
Та де ж той спокій? Спокою нема.

Здається, він – на відстані руки!
Затримати б усі його маршрути
І про заплічник з досвідом забути –
Які ж гіркі життєві щільники.

Як добре в тиші, та болять знання.
Насіння стигле теж тяжким буває,
І хата в мене – ой-ой-ой – не скраю,
Та все чогось блукаю навмання.

А синій вечір у мій сад забрів,
У хаті пічка вогнедимно дише…
Душа чекає спокій, вірші пише
Й ховається від холоду й вітрів.