Я повернулася туди,
Де пахне васильок і м’ята,
Де босих ніг малих сліди
Стрічає на світанку хата.
У вікна заглядає без,
Город біжить з горбка до річки,
І свіжа синява небес
Цілує розпашілі щічки.
У кошику курчата аж
Побились, лізучи на квочку.
Бабусин шепіт: «Отче наш...»
Тремтять поклони у куточку.
Із печі – аромат борщу,
За скринею висока лава.
– Бабусю, де Ви? Помовчу...
– Я тут, дитино, ти б поспала...
Я повернулася в оці
Святі краї малого раю,
Можливо, серед чебреців
Своє дитинство відшукаю.
Хатини глиняна стіна,
Тягнусь до сволока рукою.
Очиці мовчазні вікна
На мене дивляться журбою.
Нема бузку, сад постарів,
Заросла стежка до порога.
Початок всіх моїх світів...
Стою, загорнута у спогад.
Погладить сонце по плечу,
Лице від сліз рукою витру.
– Бабусю, де Ви? Помовчу...
– Я тут, дитино, – шепіт... вітру.
18.01.2018р.
Я повернулася
© Copyright: Наталя Мазур, 2018
Свидетельство о публикации №118011804247
Свидетельство о публикации №118011804247
Рецензии
Дуже гарно написали.Тільки от про бузок,що його нема,мене здивувало,адже навпаки бузки так розповсюджуються,що потім і вивести важко.
Вера Бондаренко-Михайлова 18.02.2018 08:57 • Заявить о нарушении
Вера Бондаренко-Михайлова 18.02.2018 08:57 • Заявить о нарушении
На жаль, бузку таки не було... І хто знає, що з ним сталося...
Вірш написаний під враженнями відвідин села, в якому проходило дитинство. А відвідати довелося через двадцять п'ять років...
Наталя Мазур 19.02.2018 00:22 Заявить о нарушении
Вірш написаний під враженнями відвідин села, в якому проходило дитинство. А відвідати довелося через двадцять п'ять років...
Наталя Мазур 19.02.2018 00:22 Заявить о нарушении