***
маминой
старостью
и печалью,
и той самою
тёмно-
вишнёвой
шалью,
из пушистого
кашемира, и
пахнет
давним
уютом
в кругу
семьи.
Забери
меня!
Спрячь
в углу,
за печью,
помани
меня
недозрелой
речью.
До оскомин
крыжовенных
и обид,
молчаливых
и долгих,
в душе
саднит...
Свидетельство о публикации №118011406161