Надия Позняк И стучит снова дождь...

И стучит снова дождь свою азбуку Морзе.
Расшифруй, может то прорываются грозы,
чтоб напомнить про лето, про роскошь ночную,
про любовь, где, как вишни, сладки поцелуи.

Отболели печали, дождём растеклись все,
чтоб очистить пути для кружащихся листьев.
Для ушедших времён, словно символ утраты...
Что там дальше по кругу? Не хочется знать мне.


І відстукує дощ знову азбуку Морзе.
Розшифруй, може, то прориваються грози
нагадати про літо, про ночі розкішні,
про кохання з відтінками стиглої вишні.

Відболіли печалі, дощем розтеклися,
щоб очистити шлях для опалого листя.
Для відмерлого часу, як символу втрати...
Що там далі по колу? Не хочеться знати.


Рецензии
Дякую щиро за переклад. Спасибі, що звернули увагу на цей вірш, який мені, сказали професіонали, зняти з майбутньої книги, що наразі щойно вийшла. Тепер обов'язково візьму до уваги на майбутнє, як дасть бог, і на озброєння і цей вірш, і ваш переклад, що мені сподобався.з повагою, Надія.

Надия Позняк   19.07.2019 16:37     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.