Когда ты далеко... Валентина Лысич

Оригинал
Когда ты далеко, а осень рядом,
Пишу до боли  грустные стихи.
Озябший день вновь провожает взглядом
Ушедшее... мне отпустив грехи.

Слеза струится с запотевших окон.
Но нет... Меня не трогает она.
Я тереблю, задумавшись, свой локон,
Посеяв  в сердце веры семена.

Тобою я живу и насыщаюсь.
Отрадно мне испить бокал любви.
К Всевышнему с надеждой обращаюсь:
- В спокойствии пожить благослови!


Переклад українською Віри Бондаренко
Коли далеко ти

Коли далеко ти, а осінь близько,
Пишу сумні – до обрію! – вірші
Замерзший день насупить брови низько
Гріхи усі сповідує в душі.
Сльоза біжить по шибці запітнілій,
Але вже не зворушує мене.
Смикнути хочу кучер несміливий:
Що з вірою посіяне, - міцне!
Живу тобою, вщерть тобою повна
З жагою п'ю любові чар-меди.
До Господа з надією промова,
Прошу його : «До щастя приведи!»

 



Окрема подяка Світлані Груздєвій і автору оригіналу також за натхнення.