Хто вам сказав, що вiршi - не живi?

Хто вам сказав, що вірші – не живі?
Вони – живі, і кожен має серце.
Народжуються і живуть до смерті,
У когось – вічність, а у когось – вік...

Коли їх не читають –  не живуть.
Коли читають – молоді і сильні.
Якісь – розкуті, а якісь – невільні,
Та кожен, хоч на мить, – про щастя суть.

Вони – мої частинки, плоть і кров.
І всі вірші – немов кохані пані:
Усі – мої, і всі – мої кохані.
І щорядок – то сповідь про любов...

.....................................

Соколова Инесса
 

Хто вам сказав, що вірші – не живі?
Вони – живі, і кожен має серце.
Народжуються і живуть до смерті,
У когось – вічність, а у когось – вік...

Коли їх не читають –  не живуть.
Коли читають – молоді і сильні.
Якісь – розкуті, а якісь – невільні,
Та кожен, хоч на мить, – про щастя суть.

Вони – мої частинки, плоть і кров.
І всі вірші – немов кохані пані:
Усі – мої, і всі – мої кохані.
І щорядок – то сповідь про любов...

http://www.stihi.ru/2017/05/30/5013