Мар, Мар...

   Маряє, Маріє, ти щастя, ти мрія,
   Ти поряд зі мною жила.
   Та чому ж, Маріє, ти саме весною
   Навіки від мене пішла?

   Коли прокидається все навкруги
   І здається немає і духу біди,
   Біда та зненацька до нас завітала
   І долю єдину мою відібрала...

   Лише кіт
   Так тихенько мурчить,
   Дивиться в очі - не розуміє,
   Де ти, Маріє...

   Правнучка наша, маленька Маша,
   Баба,-гукає, тебе пам'ятає,
   Але не розуміє, де ти, Маріє...

   Я на городі, один у господі,
   Вже щавель вироста - бачиш Маріє?
   Та де моя мрія?
   Немає, Маріє, нема...
   В день твій народження, ти не зі мною,
   Огортає душу тугою лихою.

   А пам'ятаєш, в підвалі вино,
   На весілля золоте береглося воно.
   Кому ж бо тепер його пить?
   Душа твоя в невідоме вже мчить!..

   Колись бо до тебе і я завітаю,
   Якщо Господь мене погукає.
   Раніше не можна, не пустять до тебе,
   Вже зорі ясніють на чистому небі,

   Сьогодні  вві сні,
   Ти приснишся мені.
   Прощавай, моя мрія,
   Спокійніч, Маріє...

   12 квітня 1998р.