Елена Телига. Напередоднi - Накануне

Перевожу с желанием понять и правильно передать чувства автора.
Интересно мнение читателей, особенно носителей украинского языка.

Олена Теліга – Напередодні (Елена Телига – Накануне)

Автор: Елена Телига (1906 – 1942)

         Перевод с украинского языка Инессы Соколовой

НАКАНУНЕ
               
                Олегу Ш.

                I

Когда приходишь с нежностью хмельной,
Словами нарушаешь безмятежность,
В них ощущаю милую небрежность,
Журчанье чудится ручья весной.

И тут же погружаюсь в пену дум,
В любимые нетронутые годы,
В них первые желанные свободы,
И дальний путь в тревожный, пылкий бум*.

Приятно мне тепло твоих ладоней,
И комната в цветах, они в поклоне,
Склонились астры на овальный стол,

Зовёт нас жизнь за горизонт далече,
Гул самолётов растревожил вечер,
И разогретый пулемёта ствол.

Бум. (англ. boom) — кратковременный, иногда искусственно возбуждаемый подъем.

---

                II

Скажу не раз: сражайся и ищи!
Смотри в глаза при каждой страстной встрече!
Уверена, в один заглохший вечер
Придёшь ко мне, чтоб подобрать ключи.

И захлестнет, как в паводке, река,
Моё лицо и значимые вещи,
Фортуна вихрем упадёт на плечи,
Закружит дни, как лопасть ветряка.

Едва начнётся то, что ждём, нежданно
Ты бросишь всё, чтоб с криком до майдана,
Пойти вослед за тысячами ног…

И вскоре память, вдохновенный мастер,
В огне заметит золотую астру,
Овальный стол, весёлый смех, чертог.

---

Олена Теліга – Напередодні
               
                Олегові Ш.

                I
Коли приходиш ніжний і шумкий,
І дзвоном слів перетинаєш спокій,
Мені здається — весняних потоків
Пливуть бурхливі і ясні струмки.

Тоді вдаряють спінені думки
У таємничість непочатих років,
Куди пірве твої юнацькі кроки
Далекий шлях — тривожний і стрімкий.

Так радісно тримать твої долоні
У цій кімнаті, де в низькім поклоні
Схилились айстри на овальний стіл,

Та все ж життя — це обрії далекі,
Це літаків непогамовний клекіт,
І у руках скажений скоростріл.


                II
Не раз кажу: змагайся і шукай!
Вдивляйся в очі пристрастей і зречень!
І знаю я: в один затихлий вечір
До інших брам сягне твоя рука.

Щось захлисне, мов повінна ріка,
Моє лице і всі знайомі речі,
Бо щастя вихром упаде на плечі
Й закрутить дні, мов крила вітряка.

Та ледве прийде кликане і ждане
Ти кинеш все, щоб на гучні майдани
Піти услід за тисячами ніг…

І раптом пам’ять, мов натхненний майстер
Вогнем змалює золотавість айстер,
Овальний стіл і мій веселий сміх.