Елена Телига. Жизнь

Елена Ивановна Телига (укр. Олена Іванівна Теліга; урожд. Елена Шовгенова; 1906—1942) — украинская поэтесса и литературный критик, была членом ОУН, погибла в застенках гестапо.


                Перевод с украинского языка Инессы Соколовой

(стараюсь всегда максимально сохранить чувства автора)

Елена Телига  – ЖИЗНЬ

                Василию
                Куриленко

Зловещий скрежет дней не может быть подарком,
А страх такой, что давит плач в ночи,
Любимый жизнью ты, стремительный и жаркий,
Почувствуй глубочайше и прости!
А помнишь, падал снег? Наверно, ждали праздник.
Цветы раскрылись. Сразу ли, давно?
Но было все равно, душа – уставший странник,
Без крыльев слепо падает на дно.
Старайся удержать. Тяни, пусть тяжко, в гору!
Греби упорно и плыви, плыви!
Поверь, что новое в неведомую пору
При встрече скажет радостно: – Живи!
Вдруг заискрится снег, цветы шептаться станут.
А шёпот – словно праведная нить.
На дно, как в глубину печали, беды канут.
Захочешь всем сознаньем снова жить.



Оригинал

Олена Теліга  – ЖИТТЯ

                Василеві
                Куріленкові

Зловіщий брязкіт днів, що бьються на кавалки,
І жах ночей, що затискають плач,
Ти зраджений життям, яке любив так палко,
Відчуй найглибше, але все пробач.
Здається падав сніг? Здається буде свято?
Розквітли квіти?  Зараз, чи давно?
О, як байдуже все, коли душа зім’ята,
Сліпа, безкрила – сунеться на дно.
А ти її лови, тримай,  тягни нагору!
Греби, скоріше – і пливи, пливи!
Повір: незнане щось у невідому пору
Тебе зустріне радісним – живи!
Тоді заблисне сніг, зашепотіють квіти
І поповзуть, мов нитка провідна.
Ти приймеш знов життя і так захочеш жити
Його пізнати глибоко до дна.