Довiрливе пташа

На цвинтар щастя спішно вируша-
Душа, що в сивому лахмітті...
Колись дзвінке довірливе пташа
В веснянім справжнім розмаїтті.

Потворним привидом блука війна,
Зневірене калічить людство!..
Спитати в Бога- чия то вина?
Це розуму, либонь, паскудство...

Жеруться пси довкола чи вовки-
Жалюгідні в людей обличчя!..
Закінчились слова, лише плювки
Та манія дурна величчя!

Життя- отрута; пекло, наче рай...
МузИки "Градом" заливають!..
Не бійся, синку, чесно помирай,
Допоки зверху ТІ кивають.

Колись дзвінке довірливе пташа
В веснянім справжнім розмаїтті...

                (25.03.2017)


Картинка з інтернету. Вдячна автору.


Рецензии
На это произведение написано 15 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.