Лина Костенко Руан

                Жанну д,Арк сожгли в Руане.
                "Мне жаль тебя, Руан!" -
                это её последние слова.


...А свет чадит. А свет уже не белый.
А ты такая, хоть касайся ран.
Голубка Жанна, дух твой мягкосердный,-
"Руан, Руан! Мне жаль тебя, Руан!"
Руан, Руан, взлелеянный веками.
Красивый город, что и говорить.
Руан, Руан, тут не пожара пламя,
тут человек на площади горит.
Ты видишь, ты! Ты ноздри раздуваешь,
ты топчешься, в смятении закляк:
как мучится!... и корчится...бывает ж...
и стонет, стонет!...- а ты ж думал как?
Ведь это больно, тяжело, смертельно,
Ведь тело слабое для муки той.
Палач - палач, огонь развёл усердно.
Но кто, Руан, кто подбивал на то!?

А впрочем, всё так есть, чего вы ждёте.
Пред смертью ощущение Христа:
как тот палач, смочил ту губку в оцте
и ткнул её распятому в уста.

Привет вам. Вас оплакиваю, люди.
Огнём пылаю в вашу темноту.
Спасибо за наклёпы, за осуды,
за крики ваши, вашу немоту.
Не вырвусь я. Силён и крепок жгут тот.
Обугливаюсь в пламени огня.
А всё-таки горят за мной и путы,
что связывают со столбом меня.
Прощайте, люди. Кланяйтесь гориллам.
Сгорю, отмучусь и воскресну я.
Но только будет отдавать горелым,
Руан, название твоё, Руан!


               Жанну д,Арк спалили в Руані.
               "Мені шкода тебе, Руане!"-
               це останні її слова.


... А світ чадить. А світ уже не білий.
А ти така, хоч прикладай до ран.
Голубко Жанно, дух неозлобілий,-
"Руан, Руан! Шкода тебе, Руан!"
Руан, Руан... Така висока вежа.
Красиве місто, що і говорить.
Руан, руан, на площі ж не пожежа,-
людину палять, бачиш, як горить?
Ти бачиш, ти! Ти ніздрі роздуваєш,
ти товпишся, ти в захваті закляк:
як мучиться!... і корчиться!... буває ж...
і стогне, стогне!...-а ти ж думав як?
Це боляче. Це тяжко, Це смертельно.
Для цеї муки тіло заслабе.
Ну кат - це кат, огонь розвів ретельно.
А хто, руане, хто примушував тебе?!

А втім, чого ж. Все так, на кожнім кроці.
Останнє в світі враження Христа:
як той жовнір змочив ту губку в оцті
і ткнув її розп,ятому в уста.

Вітаю Вас. Оплакую вас, люди.
Горю вогнем у вашу темноту.
Спасибі вам за наклепи й огуди,
за галас ваш і вашу німоту.
Не вирвуся. Прикручена, прикута.
Обвугліваююсь у пекло вогняне.
А все-таки горять зі мною й пута,
що до стовпа прив,язують мене.
Прощайте люди. Кланяйтесь горилам.
Згорю, одмучусь і воскресну я.
Та тільки буде пахнути горілим,
Руан,Руан, твоє, Руан, ім,я!


Рецензии
В целом отличный перевод, Наталия. Крепчаете!
)))))

Маленькие замечания.
1.смертельно - скрупулезно = сомнительная рифма;
2. Вы, Вам (с большой буквы) - вежливое обращение к одному лицу. Ко многим - надо "вы" писать с маленькой.

С уважением
Виталий

Нерыдайидальго   02.02.2018 18:05     Заявить о нарушении
Спасибо! С признательностью, Наталия

Попова Наталия Борисовна   02.02.2018 23:05   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.