Зізнанням не сполохай почуття,
Воно іще беззахисне, невинне,
Воно ще спить у лоні, як дитя,
З усмішкою на личку янголинім.
Даруй слова барвисті у віршах,
При зустрічі у погляди закутуй,
Та квапити його не поспішай,
Нехай розквітне, як червона рута.
Створи для нього казку неземну,
Яку ніхто не чув до цього досі,
Торкни смичком затаєну струну,
Мелодію зіграй срібноголосу.
Сховай від пересудів і обмов,
Від холоду страшної порожнечі...
...Так хочеться твоїх обіймів знов,
Як в той зимовий, фантастичний вечір.
25.01.2017 р.
Не сполохай
© Copyright: Наталя Мазур, 2017
Свидетельство о публикации №117013009518
Свидетельство о публикации №117013009518
Рецензии