Л. Юферова. Твержу себе - Держись! Преодолей!

             или

 А ПОЛЕ НУЖНО ВСЕ РАВНО ПРОЙТИ

Автор: Людмила Юферова. Украина

                Перевела Инесса Соколова

А ПОЛЕ НУЖНО ВСЕ РАВНО ПРОЙТИ

Бегут в полях посадок километры,
Глядит на диво очумевший лес…
Несусь на лыжах при охрипшем ветре,
К пурпурному сиянию небес.

Бегу-спешу, от жизни убегая,
Спасаясь от волнений, тяжких дум,
В движении смятенье заглушаю,
В стихи прессую мысли на ходу. 

Мой друг, зачем пустые оправданья
И сладость правды, только вот чужой?..
Снега, закат малиновый… страданья...
Мне б пониманья с преданной душой.

И выводы – костру ещё не время:
Сгореть могу, но кровь кипит во мне,
Доверье угасает, к сожаленью,
И горизонт тускнеет вдалеке…

А ветер хлещет, холодеют щёки,
Лыжня – что надо, но далече  цель…
А что поделать, если одинока,
Твержу себе: – Держись! Преодолей!

http://www.stihi.ru/2017/01/08/8031

--

Оригинал

http://www.stihi.ru/2017/01/04/192

А ПОЛЕ ТРЕБА ВСЕ ОДНО ПРОЙТИ

Біжать в полях посадки й кілометри,
І вітер хека, очманілий пес…
На лижах йду у захід іскрометний,
У пурпурове сяєво небес.

Біжу-спішу, втікаючи від світу,
Рятуючись від тяжкості думок,
Гашу свій біль в снігах несамовито,
Спресовуючи вірші у клубок.

Мій друже, виправдання несуттєві,
Й солодка правда, тільки от чужа.
Які сніги малиново-рожеві!
І як страждає зраджена душа!

І висновки – багаття передчасне –
Нуртують, наче полум’я, в мені,
Й довіра тихо гасне, гасне, гасне,
Й сіріє обрій сонний вдалині…

Шмагає вітер захололі щоки,
Ляга лижня, далеко до мети…
А що ж поробиш, я ж бо одинока,
А поле треба все одно пройти.