Чтоб не сойти с ума...

Чтоб не сойти с ума,
                хочу уснуть.
Куда-то в бесконечность провалиться.
И так, хоть на немножечко, забыться,
Куда-то
        в зазеркалье
                заглянуть...
Но режут кадров острые края,
Отснятые
       и впившиеся в память,
Чтоб и во сне вновь
.................. ранить, ранить, ранить…
И ставить к стенке на расстрел меня.

Стрелять в упор,
.............. Но так, чтоб не убило.
Дать сил подняться
                И опять стрелять!
И так все бесконечно повторять,
Чтоб,
   не дай Бог,
            я боль не позабыла.
Армагеддон
В безмолвной тишине,
       В одной душе,
              от всех отгороженной,
Чтоб чувствовала низость прокаженной
И невозможность помощи извне...

Какой-то лабиринт
................и сумасшедший бег
По кругу и по краешку обрыва...
С ежесекундным пониманием срыва,
От нереального
           в реальное побег...
..................................
Не надо за живое – все болит!
Нет докторов, лекарств
                от этой боли.
Бинты, повязки держат лишь в неволе,
А помощь где-то в зазеркалье спит.
Но как туда попасть?
                Хоть заглянуть,
В надежде на  хорошее, забыться,
Куда-то
      в бесконечность
                провалиться...
Чтоб не сойти с ума,
....................хочу уснуть.

21.1о.2о16


Рецензии
Чтоб,
не дай Бог,
я боль не позабыла. (с)
!!!

Іноді лише біль дає сили жити далі...

Елена Евгеньева   29.11.2023 18:07     Заявить о нарушении
Нажаль, в житті є все : і радість, і горе,і щастя, і біль.
І ніхто не від чого не застрахований.
Але я бажаю, щоб болі було якнайменше!

Тамара Степанова   30.11.2023 09:39   Заявить о нарушении
Цей світ судити будуть діти, ті, що сьогодні серед нас
Бо це дитинство їм боліти буде в житті багато раз…
Багато раз вони згадають сирени, вибухи і смерть…
І дім як рідний покидали, як світ геть нісся шкереберть.
І плачуть діти наодинці, не розуміючи за що?
За те, що просто українці, а саме, значить за ніщо…
Їм треба вчитись посміхатись і не здригатись, коли грім..
І, попри страх, все ж повертатись в розбитий окупантом дім…
У ті розбомблені будинки, лікарні, школи, дитсадки…
І, витираючи сльозинки, допомагати залюбки
своїм батькам, братам і сестрам, сусідам, людям навкруги
в країні лад своїй навести, що так трощили вороги…
І буде мир у нашім краї, щоб просто жити і радіти.
Хай геть летять ворожі зграї! Цей світ судити будуть діти…

Тамара Степанова   01.12.2023 13:26   Заявить о нарушении
Так, Ви абсолютно праві. Судитимуть діти. І їхній вирок буде для нас безжальним!

Елена Евгеньева   01.12.2023 14:24   Заявить о нарушении
На это произведение написано 14 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.