Лина Костенко. За печкою гномик охает...

Ліна Костенко.(нар.1930)У запічку гномик плямкає.
* * *
За печкою гномик охает,
заводит сверчок рулады.
Тихонько защёлка цокнула,
бабуся идёт из сада.

В сенях тишина, паутинка,
к юбок вышивке липнут астры.
Бабуся снимает косынку,
становится белой, как айсберг.

Дождавшись, на бабку смело я
гляжу, не сводя очей.
Избушка — ракушка белая
у самого дна ночей.

Жаринка и печь кирпичная,
перевязь снопов туга...
Тогда всё такое привычное,
теперь — память дорогА!

С украинского 16.09.16.

У запічку гномик плямкає.
Цвіркунчик завів руладу.
Тихенько цокнула клямка -
бабуся іде із саду.

Глуха сінешна акустика.
За лиштву чіпляються айстри.
Бабуся скидала хустку
і ставала біла, як айсберг.

А я, діждавшися мужньо,
не зводжу з неї очей.
А хатка, як біла мушля,
на самому дні ночей.

Жаринка в печі зачаєна,
сніпка перевесло туге...
Таке все тоді звичайне,
таке все тепер дороге!

Из книги "Річка Херакліта". стр177