Я давно помiняв би янгола

Я давно, на твоєму місці, поміняв би янгола, чесно...
Він у тебе – ну, просто чудо, та шепоче щораз не те.
Він на зиму гукає – "літо", він на осінь шепоче – "весно".
Хоче збити тебе з пантелику, із порожнього ллє в пусте.

Знаєш, ти не дивись на крила. Тут не зовсім у крилах справа.
Крила – добре, то – певний імідж... Але пір'я – то ще не все.
Він захоче переконати, що міняти не маєш права.
Але янгол – не модне пір'я. Янгол – той, хто тебе знесе.

Хто підніме над маячнею, хто до неба піднесе очі.
Хто не дасть тобі спотикатись, не дозволить тобі упасть.
Янгол – той, хто в тяжку хвилину навіть крила віддати хоче.
А якщо це потрібно буде, тіло й душу тобі віддасть...

.....................................

Нина Самогова
http://www.stihi.ru/2017/08/01/4433

Если б был на твоём я месте, поменял бы ангела, честно…
Ангел твой, он такое чудо, только шепчет  совсем не то.
Называет он зиму летом, говорит о весне нелестно.
Хочет сбить тебя с панталыку, превращая жизнь в шапито..

Знаешь, ты не смотри на крылья.  Дело вовсе не в крыльях, право.
Крылья что – это просто имидж. Но ведь это ещё не всё.
Он тебя убедить захочет, что менять не имеешь права.
Только ангел – не просто образ. Ангел – тот кто тебя спасёт.

Кто заставит мечтать о небе и поднимет тебя над бредом.
Кто не даст тебе спотыкаться, не позволит ничком упасть.
Ангел – тот, кто в минуту горя, озарит тебя чудным светом.
Ну, а если так нужно будет, сможет жизнь за тебя отдать.