Чому беруть мене в полон
осіннії пейзажі?
Гуркоче грім, Боже боронь,
ніхто правди не скаже.
То мабуть туга за життя,
що стрімко промайнуло.
Назад немає вороття,
та серце не забуло,
Як той вогонь, що зігрівав
колись нас у дорозі,
То палко сяяв, то згасав
зі смутою в тривозі.
І тільки ніжності весна
усе перемагала,
Від в'юги лютої сама
у захисті стояла.
Сьогодні ж осінь у дворі,
прийшла і хазяйнує,
А Небо плаче, угорі -
за весною сумує.
Чому беруть мене в полон
осіннії пейзажі?
Гуркоче грім, Боже боронь,
ніхто правди не скаже...
Чому?
© Copyright: Лариса Семенец, 2016
Свидетельство о публикации №116072209341
Свидетельство о публикации №116072209341
Рецензии
Чудовий вірш! Душевно, атмосферно. Сподобалось! Успіхів!
Шон Маклех Патрик 27.09.2016 16:35 • Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 27.09.2016 16:35 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.