У краю неляканих метеликiв

У краю неляканих метеликів
Розлилася спека медоносами.
Синій дзвоник з оксамитним келихом
Вмисне зачеплю ногами босими.

Біля шляху полини сторожею,
Стежка поміж них біжить лощиною.
Затишний цей рай із ласки Божої
Здавна звуть малою батьківщиною.

Синь вгорі напоєна нектарами,
Синь земна – в потоці крем`янистому.
Літо на горбку в суничнім мареві
Розкидає ягоди намистами.

Загублюся у світах некошених,
До небес торкатимусь долонями,
І до мене, сонцем запорошені,
Усміхнуться рудуваті соняхи.

04.07.2016р.


Рецензии
Дуже гарні поетичні рядки. Дякую. Най вам щастить.

Вера Бондаренко-Михайлова   22.12.2017 13:05     Заявить о нарушении
Щиро дякую, Віро! Навзаєм!

Наталя Мазур   18.02.2018 03:14   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.