Легенда о белой хохлатке

Легенда про білий ряст

(слов'янська)

Ой у лісі прегустому
Відьма проживала...
Та й була негарна, тому
Дуже лютувала!

Лютувала і щоночі
Бігала у села...
Мрії кривдила дівочі,
Та й була весела.

Вже додому повертає
Як зоря займеться...
Ляже лиш, відпочиває -
СпІвами зал'ється,

Не дає й очей закрити
Півень білобокий...
А на те, що буде битий -
Лише скосить око.

Та іще й розпустить крила...
Відьма - під повітку!
Узяла й перетворила
Когута на квітку!

Що весни тепер буяють
Квіточки пре-милі...
Тільки більше не співають
Вранці рясти білі!
  16.06.2007г.

- - - - - - - - - - - - - - -

Перевод на русский язык:

Легенда о белой хохлатке

Ой, в лесу пре-густом
Ведьма проживала.
Да и была некрасивая, потому
Очень лютовала.

Лютовала и каждую ночь
Бегала в сёла...
Мечты обижала девичьи,
Да и была весёлая.

Уже домой возвращается,
Когда заря забрезжит.
Ляжет только, отдыхает -
Песнями зальётся,

Не даёт и глаз закрыть,
Кочет* белобокий...
А на то, что будет битый,
Только скосит глаз.

Да ещё и распустит крылья...
Ведьма - под сарай!
Да взяла и превратила
Кочета в цветок!

Каждую весну теперь пышно растут
Цветочки пре-милые...
Только больше не поют
Утром хохлатки белые!

кочет* - петух