Людмила Юферова. Так и проходит жизнь...

Людмила Юферова Отак i живемо...

Так и проходит жизнь в блуждании мирами,
Всё в поисках путей, что прочат нам успех;
Прём напролом, себя не слышим сами,
Встречаем, но не тех; влюбляемся не в тех.

И плач стоит в душе, что нас недолюбили,
Недоласкали нас, недохвалили стих.
И гасит боль задор, бесследно тают силы
И бьёт нас одиночество под дых.

Кто ищет — бродит многими путями
В хитросплетеньях тем, проулках неудач.
Как хочется тогда к родным отцу и маме
Дотронуться душой, смирить беззвучный плач.

Припомним счастье детства, беззаботность,
Гармоний праздник, сказок хоровод.
Пора взрослеть, года пошли на осень,
Печальный опыт им колени гнёт.

Давайте же себя искать на этом свете,
Ценить в душе её и целостность, и суть.
И солнышко любви тогда Вам жизнь осветит,
И с тем, кто стоит Вас, продолжите свой путь.

С украинского 19.05.16.

Отак i живемо...

Отак і живемо… Блукаємо світами,
Шукаємо доріг широких і прямих,
Не чуємо себе, бо йти простіше прямо,
Стрічаємо не тих і любимо не тих.

То й плачемо в душі, що нас недолюбили,
Недоласкали і недохвалили нас,
Лишає біль снаги, упевненості, сили,
І одинокість б’є і тисне повсякчас.

Та, перше ніж знайти, ми маємо блукати
В гущавинах проблем, розчарувань, невдач.
Як хочеться тоді, щоб рідні мама й тато 
Почули крик душі і вгамували плач.

Згадаймо, як були в дитинстві ми щасливі,
В гармонії думок, у казці здивувань…
Дорослішать пора, бо вже літа на схилі
Високої гори стомились від пізнань.

Учімся віднайти себе в своєму світі
І цілісність душі різнити від потреб,
Любов лише тоді вам сонечко засвітить,
І з тим, хто вартий вас, ви рушите вперед.