Де простори безхмарні
віщують нам долю,
Та прозорі річки
омивають наш шлях -
Йде стежина, крізь поле,
до рідного дому,
Там де сонечко зранку
виходить в степах.
Розстелились там гори,
ліса й полонини,
І мов ковдра зелена
рясніє трава,
Біля хати, в кутку,
розцвітає калина,
А під тином кусюча
росте кропива.
Там безкрайнєє небо
розсипало зорі,
Наче тисячі сонць,
що спалахують вмить.
З-під каміння струмки
протікають прозорі,
І водичка джерельна
згори вниз біжить.
А зимою навколо
все біло та сяє,
І мов сріблом малює
мороз на вікні...
І для мене немає
ріднішого краю,
Що до мене з'являється
в теплому сні.
***
© Copyright: Янина Бурмистр, 2016
Свидетельство о публикации №116042707512
Свидетельство о публикации №116042707512
Рецензии
Ярко, мелодично, Яниночка.
Восхитительно!
С улыбкой и теплом - Таня.
Татьяна Юрьевна Голева 30.04.2016 20:09 • Заявить о нарушении
Восхитительно!
С улыбкой и теплом - Таня.
Татьяна Юрьевна Голева 30.04.2016 20:09 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
