Людмила Юферова. Я тебя вниманьем отогрею

Людмила Юферова. Я тебе увагою зiгрiю

Солнечный мой мальчик, мой дружочек,
Расскажи мне честно обо всём.
Как тебе со мною, трудно очень,
Когда вьюга стонет за окном?

Как в тепле натура, раскраснелась?
Или стало хуже во сто крат?
Иль душа в уюте отогрелась
От находок горьких и утрат?

Звёзды низко, хоть рукою трогать можно!
Утро на свиданье к нам спешит...
Или ночь, бессонницей тревожной,
О любимой памятью болит?

Трудно слушать мягкий хруст пороши,
Одолеть отчаянье в себе.
Чем утешить мне тебя, хороший?
Утомлённой чем помочь журбе?*

Раны сердца не тревожь тоской своею,
Мысли, словно форточку, протри!
Я тебя вниманьем отогрею
И любовью мамы и сестры.

*журба(укр) - грусть, печаль.

С украинского 29.03.16.

Я тебе увагою зiгрiю

Хлопчику мій сонячний, мій друже,
Ти про все відверто говори,
Чи тобі зі мною тяжко дуже
В ці зимові довгі вечори?

Чи тобі хоч трішки стало тепло,
Чи ще гірше стало у сто крат?
Чи душа твоя уже відтерпла
Від болючих знахідок і втрат?

Зорі потьмяніли в завіконні,
Трішки ще – й прокинеться блакить…
Чи ще й досі у нічнім безсонні
Пам’ять за коханою болить?

Наслухати дуже тяжко тишу,
З відчаєм боротись у собі.
Та скажи, чим я тебе утішу,
Чим зараджу стомленій журбі?

Не пускай у серце безнадію,
І думки, як шибочки, протри.
Я тебе увагою зігрію
І любов’ю матері й сестри.