Людмила Юферова. Ужель весна?

Людмила Юферова Невже весна?

Земли размёрзлось страждущее тело,
Её сердцебиеньем мир живёт.
И тёплый снег ложится ватой белой,
В озёрах-лужах тут же растаёт.

Ужель весна? И на душе — видлыга*...
И солнце, словно кицька на окне.
Гусей гогочет скривлена герлыга**
В небесной бело-синей гущине.

И март, столкнувшись с резким ветровеем,
Обратно в зиму развернул кермо***.
На склоне балки маячком белеет
Лоскутик рваный — снежное бельмо.

Неделя-две — и трелью жаворонка
Наполнится былая тишина.
Как время мчит пружинисто и звонко...
Ужель весна? Ещё одна весна...

*відлига(укр) — оттепель
**ГЕРЛЫГА - , ерлыга ж. новорос. волошск. ПОСОХ овчара, с деревянным крюком на конце, для ловли овец за заднюю ногу.
***кермо(укр) — руль

С украинского 19.03.16

Розмерзлося землі стражденне тіло,
Вона вже чує серденько своє.
І теплий сніг спада лапато-біло,
У калюжках-озерцях розтає.

Невже весна? І на душі – відлига…
І сонце, наче кицька на вікні.
Гусей гелгоче скривлена гирлига
В небесній біло-синій густині.

І березень різкому вітровію
Назад у зиму розвернув кермо.
На схилі балки злякано біліє
Маленький клаптик – снігове більмо.

Ще тиждень-два – й смарагдові відтінки
Розбризкає травиця запашна.
Як час біжить напружено і гінко…
Невже весна? Іще одна весна...