Василь Симоненко. Кони белые промчались

 В переводе Инессы Соколовой

***

Кони белые промчались, развевались гривы,
Только пыль от них осталась на зеленых нивах.
Пронеслись галопом к небу, до чего ж красивы,
И мечта упала с воза о моей любимой,
Но дойдёт, не отощает, в поле не зачахнет –
Лишь твоими, дорогая, мир кудрями пахнет!
Через пыль, а то и  грязь, в холод и морозы
Чистыми придут к тебе все надежды, грёзы.


Автор: Василь Симоненко  (1935 – 1963)

http://www.pysar.net/virsz.php?poet_id=62&virsz_id=151 – ссылка на оригинал

* * *

Ой майнули білі коні, тільки в'ються гриви,
Тільки курява лягає на зелені ниви.
Пронеслись, прогупотіли, врізалися в небо,
Впала з воза моя мрія — пішки йде до тебе.
Знаю: дійде, не охляне, в полі не зачахне —
Світ твоїми, моя люба, кучерями пахне!
Крізь пилюку, по багнюці, в холод і завію
Прийде чистою до тебе біла моя мрія.

26.I.1962
Джерело: В.Симоненко. У твоєму імені живу. "Веселка", К., 1994