Обними меня... Из Людмилы Юферовой

  Оригинал:
        ОБIЙМИ MЕНЕ...
http://www.stihi.ru/2015/09/04/7242
       ЛЮДМИЛА ЮФЕРОВА
-----------------------------------------------------

Знову ніч тепла-тепла…
Горласті кричать цвіркуни…
Притомилися зорі,
пригрілися на підвіконні…
Ти мене хоч думками
на хвильку одну пригорни,
Бо так тиша болить
і бентежаться рими півсонні.

За вікном розганяється
вдалеч нічний небозвід,
У кватирку війнуло
захмеленим яблучним соком…
Ти не поруч, мій любий,
 і мрії біжать урозбрід…
Тільки б зопалу «ні»
не сказати тобі ненароком.

Повний місяць прикрився
хмаринкою, наче брилем…
І мандрують галактики в небі
складними путями…
Я, мов еквілібрист,
балансую у нетрях проблем
І згораю на попіл
між «треба» і між почуттями…

Я давно вже безсила,
оголена болем душа
І у зоряний сад
ненаситно очима не лину…
Тільки думка про тебе
віднині мене утіша.
Обійми мене, друже,
крізь простір теплом на хвилину.


**************************************8


  ОБНИМИ МЕНЯ...

Снова ночь потеплела.
Цикады горланят в траве...
Притомились и  звёзды,
пристроились на подоконнике...
Хоть на миг обними меня -
мысленно пусть... как во сне...
Так болит тишина,
и в смущенье стихи полусонные.

За окном разгоняется
в вечность ночной небосвод,
и сквозь фортку пахнуло
хмелеющим яблочным соком.
Ты не рядом со мною,
Мечтанья несутся вразброд...
Сгоряча только "нет"
Не сказать бы тебе ненароком.

Полный месяц прикрылся,
как шляпою, тучкой - затем,
что галактики бродят по небу
своими маршрутами.
Я, как эквилибрист,
Балансирую в дебрях проблем
И сгораю до пепла
Меж "надо" и нежными чувствами.

Я давно уж бессильна,
душа моя обнажена
и в сияющий сад -
там где звёзды, - умчится едва ли.
Разве мысль о тебе лишь
отныне утешит меня.
Обними ж меня, милый,
теплом...
      на минутку...
               из дали...