Василь Симоненко. Автобиография поэта

Василь Симоненко  
(1935 – 1963) 
  

Автобиография поэта

В мечтаниях не раз к вершине славы
Взлетал я, но достичь её не мог,
В меня бросали камни для забавы –
Лишь груды черепков лежат у ног.

Хотел всех удивить, дождавшись часа,
Когда бы лавры слава принесла, –
Но не сумел взобраться на Пегаса 
И оседлал обычного осла.

А выбрав на Парнас тропу крутую, 
Потоки слов рифмованных излил, –
Но время израсходовал впустую
И в лужу сел я, выбившись из сил.

Стою, понуро глядя на дорогу,
В душе давно погас тщеславный жар,
Я славы не хочу уже, ей-богу,
Теперь мне нужен только гонорар.

27.02.1954
       
(перевод с украинского –
Валентина Варнавская)  


*   *   *   

Василь Симоненко  
(1935 – 1963)        


Автобіографія поета

Я в мареннях не раз вершини слави
Сягав і досягнуть ніяк не міг –
Замість вінків лаврових для забави
Мені череп’я кидали до ніг.

Я світ не раз збирався здивувати
І заслужити славу співака, –
Але не зміг Пегаса осідлати
І осідлав простого ішака.

Я на Парнас збирався заповзято,
Ллючи потоки поетичних слів, –
Та через сили непомірну втрату
Я під Парнасом у калюжу сів.

Тепер стою похмурий край дороги,
В душі давно погас юнацький жар,
Я слави не бажаю вже, їй-богу,
Мені потрібний тільки гонорар.

27.02.1954