Стус, Василь. Мне кажется, как будто я - не я

Василь Стус.(1938- 1985).Мені здається, що живу не я

Мне кажется, как будто я - не я,
а за меня другой живёт на свете
в моём обличье.
Ни ушей, ни глаз,
ни рук, ни ног, ни рта. А чуждый кто-то
я сам себе. Я — сгусток боли,
сам замкнут на себе, в кромешной тьме завис.
Родившись, только оголил себя,
при том не сросшись с телом. Не добрал
ещё я норму плоти. Я — всего прохожий
галактик, шевелящийся в подоле
чужого бытия. Вот
сто ночей
передо мной и сотня за спиною,
меж ними — новорожденный немой:
весь добела от боли раскалённый,
осколок ада, лаконичный крик
Вселенной, квант ничтожный солнца,
чужой, пропавший в лабиринтах тела.
Ты ожидаешь своего рожденья,
а Смерть уже давно сидит в тебе.

Перевод с украинского 10.04.15.

Мені здається, що живу не я,
а інший хтось живе за мене в світі
в моїй подобі.
Ні очей, ні вух,
ні рук, ні ніг, ні рота. Очужілий
в своєму тілі. І, кавалок болю,
і, самозамкнений, у тьмущій тьмі завис.
Ти, народившись, виголів лишень,
а не приріс до тіла. Не дійшов
своєї плоті. Тільки перехожий
межисвітів, ворушишся на споді
чужого існування.
Сто ночей
попереду і сто ночей позаду,
а межи ними — лялечка німа:
розпечена, аж біла з самоболю,
як цятка пекла, лаконічний крик
усесвіту, маленький шротик сонця,
зчужілий і заблуканий у тілі.
Ти ждеш іще народження для себе,
а смерть ввійшла у тебе вже давно.