Людмила Юферова. Сумне - Грустное, авт

Автор: Людмила ЮФЕРОВА

Перевод с украинского Инессы Соколовой (авторизованный)

ГРУСТНОЕ 

От сельского уставши бездорожья,
Бредет январь с туманом по полям,
А лесополосы, как будто вожжи,
Придерживают ветры короля*.

И  белы дни – то заспанны, то пьяны...
Дымок столбом до неба  – лепота.
Подвешенное к небу, как в тумане,
Кружало солнца, словно Калита.

Мир дремлет здесь от серого молчанья,
Снежок неспешно реденький идёт.
Фарфором лед – для рек – очарованье,
И погружаю взгляд в прозрачность вод.

Споткнулась зимушка от прежней ноши,
Без отпуска не просто даже ей.
С тоской бредёт в промокшем макинтоше,
В село зашла, чтоб стало веселей.

Найти б, где бедной душеньке согреться:
Судьба её убога и грустна!
Молчат дома, и сжалось с болью сердце,
Чернеют ветви, в окнах – пустота…

*под королём подразумевается январь


Оригинал

http://www.stihi.ru/2015/02/01/8288

СУМНЕ

Стомившись від сільськОго бездоріжжя,
Бреде імлистий січень у поля,
Де лісосмуги втримують за віжжі
Зимового вітриська-короля.

І білі дні – то заспані, то п’яні…
Дим з коминів повітря не хита.
Підвішане до неба у тумані
Кружалко сонця, ніби калита.

Дрімає світ від сірої мовчанки,
Сніжок легенький – то вряди-годи.
І порцеляна річки-степівчанки
Втопилася в прозорості води.

Мабуть, зима спіткнулася від ноші,
Бо без відпустки – з товщі правіків.
Схололий сум у вогкім макінтоші
В село ще зранку стомлено забрів.

Нема йому, де душечку зігріти:
Юдоль плачу – убога і пуста!
Мовчать хати, мовчать зчорнілі віти,
І скиглять з вікон біль і самота…


http://www.stihi.ru/rec.html?2015/02/02/6814 – отклик автора