Степан Бандера. Судний день

Степан Бандера. Судний день.

Степан Бандера помирає,
Його душа летить до Раю,
До Бога закликає.
В воротах - гетьман на коні,
Тримає шаблю у руці,
Його не пропускає.

"Богдан Хмельницький? Любий друже!
Мій брат, мій кум, я радий дуже!
Пусти мене до Бога.
Я, як і ти, за Україну
Стояв, боровся і загинув.
Тяжка моя дорога.

Мені по духу ти рідня.
Ми будем разом, ти і я,
В Раю відпочивати.
Бо я…". Тут  гетьман прервав:
- "Давно тебе я тут чекав,
Давно хотів сказати.

Так! Я державу захищав!
Але в народ свій не стріляв
У «Бабиному Ярі».
З фашистом разом не стояв,
Жінок, дітей не катував,
Не спалював в сараї.

Хоч ворогів своїх душив,
Та Україну не зганьбив!
Скажу тобі наразі.
Бо щиро свій народ любив!
За нього кров свою пролив!
Русинів не образив!

Я вільним був і чесно жив!
Ім’я своє не заплямив!
Тому, що я – людина!
А ти - фашистові служив!
Невинну кров людську пролив!
Знеславив Батьківщину!

Не "друже" я тобі й не "брате"!
І Бог в Раю тобі не радий!
Тут покидьків немає!
І кумом я тобі не стану."
Перед Бандерою Степаном
Закрились двері Раю.

СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(червень 2014)