Лина Костенко. О женщине-поэте
Перевод Инессы Соколовой
* * *
Кому же это надо, быть сильною без мужа?
Спасибо вам, спасибо! Какой приоритет!
Поэтам всех веков была потребна Муза.
А женщине кто нужен, когда сама поэт?
Когда же с ней вдвоём мы – не одолеть ту стаю
проблем и прекословий, полно их каждый миг.
У Музы на глазах я, растерзанная, таю.
Что делать одинокой? – лишь руки заломить.
Ну, кто же нам поможет? Единственный в трех лицах?
Кому цветочек брошу и подарю зарю?
Мы с Музою вдвоём – две женщины – где рыцарь?!
Поможет Муза в этом – его я сотворю.
Оригинал
* * *
Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня?
Спасибі вам, спасибі за цей преорітет.
Поетам всіх віків була потрібна Муза.
А жінці хто потрібен, якщо вона – поет?
Хіба дві жінки – ми – подужаєм цю зграю
проблем і протиріч, що жалять кожну мить?
Я в неї на очах, розтерзана, вмираю, –
що ж їй робити, бідній? – лиш руки заломить.
І хто нам допоможе? Єдиний у трьох лицях?
Кому я кину квітку, прекрасну, як зорю?
Ми з Музою – ми дві – дві жінки – де наш лицар?!
Ось Муза продиктує, а я його створю.
Свидетельство о публикации №114121905056