Лина К. Я рассвет открываю скрипичным ключом

ВІДМИКАЮ  СВІТАНОК  СКРИПИЧНИМ  КЛЮЧЕМ
(Открываю рассвет я скрипичным ключом)
-------------------------------------------------------
Автор: Лина Костенко (1930 г. р.)
-------------------------------------------------------

Перевод Инессы Соколовой

* * *

Я рассвет открываю скрипичным ключом.
Ночь – черна, с инкрустацией нежности.
Горизонт поднимает багровым плечом
день по нотам с мелодией вечности.

Ну, какой на сегодня веселый фрагмент
при моей ошалелой юдоли?
Улыбается правда глазами легенд
и свобода с глазами неволи.

    Любовь без повтора – моя валторна.
    Дороги с прощаньем – скрипка с печалью.
    Серые будни бить могут в бубен.
    Как же легко мне. Также и трудно.

    Эволюция гусиных перьев.
    Философий брехливых нимб.
    Слово от известного – с доверьем,
    много значит ещё псевдоним.

Так чего же ищу я, и чем я жива?!
Мир великих речей многолюдный.
Разве мысли в поэзии просто слова?
Слух к потомкам придёт абсолютный.

-------------------------------------------

Оригинал

* * *

Відмикаю світанок скрипичним ключем.
Чорна ніч інкрустована ніжністю.
Горизонт піднімає багряним плечем
день – як нотну сторінку вічності.

Що  сьогодні? Який веселий фрагмент
із  моєї  шаленої  долі?
Усміхається  правда очима легенд
і свобода – очима неволі.

Любов неповторна – моя валторна.
Шляхи прощальні – перша скрипка печалі.
А сірі будні будуть бити, як в бубни.
Дуже мені легко. Дуже мені трудно.

Еволюція гусячих пер.
Філософій забрьоханий німб.
Слово – прізвище  думки  тепер,
а частіше  – її  псевдонім.

Так  чого  ж  я  шукаю  і  чим  я  жива?!
Велемовний  світ  велелюдний.
Ви  поезія,  вірші?  Чи  тільки  слова?
У  майбутнього  слух  абсолютний.