Я утверждаюсь!

 

«Я утверждаюсь!»

Я есть народ, чью Правды силу
никем вовек не победить.
О сколько раз меня беда, чума косила! -
а я сильней лишь должен быть! 

Чтоб жить – не надо разрешенья.
Чтоб жить - все цепи разорву.
В самосознаньи -  утверждаюсь,
Я мыслю, думаю… живу!

Московия! Меня ты пожирала,
Ведя на эшафот моих детей,
и как железо, хлеб и уголь воровала ...
И дух твой в бешенстве от Родины моей!

Ты думала – тобою умиляюсь? -
и, подавившись, падаю в траву ...
В самосознаньи -  утверждаюсь,
Я мыслю, думаю… живу!

Я есть народ, чью Правды силу
никем вовек не победить.
О сколько раз меня беда, чума косила! -
а я сильней лишь должен быть!

Сыны мои в бою несокрушимы,
Я буду вас на подвиг прославлять!
Отцов спасайте, матерям дав силу
С победою вернуться к нам опять.

На украинских нивах, на московских,
на белорусских - я прошу, молю! -
уничтожайте вы врагов бесовских,
уничтожайте за страну свою!

Пускай весь в ранах – смерти не боюсь я,
Поля пшеницей вновь я расстелю!
В самосознаньи -  утверждаюсь,
Я мыслю, думаю… живу!

Восстань! Из подвигов и жизнь заколосится,
И мир хорошим будем удивлять,
Земля! Святые рожь, пшеница!
Чтоб засевать отпор врагу нам надо дать!

И я сияю, крыльями сверкая,
своих орлов небесных вновь зову ...
В самосознаньи -  утверждаюсь,
Я мыслю, думаю… живу!
 
Я верю, небо  будет голубое,
благосостояние поднимется, как ртуть,
и предприятия и фирмы мы откроем ...
чтобы величие стране своей вернуть!

Я в жизни, будто тучка растворяюсь.
И о красе страны своей пою …
В самосознаньи -  утверждаюсь,
Я мыслю, думаю… живу!

Я есть народ, чью Правды силу
никем вовек не победить.
О сколько раз меня беда, чума косила! -
а я сильней лишь должен быть! 

Дрожи же, нечесть коммуно-фашистов,
Тебя я в гроб истории вгоню…
В самосознаньи -  утверждаюсь,
Я мыслю, думаю… живу!

24 августа 2014


Павло Тычына (Павло Григорович Тичина) 1891 — 1967)


Я УТВЕРЖДАЮСЬ

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!

Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —
та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Сини мої, незламні українці,
я буду вас за подвиг прославлять,—
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!

На українських нивах, на московських,
на білоруських — я прошу, молю! —
вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
вбивайте без жалю!

Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця! —
Ну як же не сіять? Як відсіч ворогу не дать!

І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…

І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Комунофашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.


Рецензии
для автора:
Комунофашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

буде правильно написати
Кацапська гидь,тремти!

Святослав Коваленко   23.10.2015 09:25     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.