Де роки зозуля гучно лічить,
Пахне літом пересохла глина.
Озеро заросле на узбіччі
Закликає лементом жабиним.
Береги, лісами здавна вкриті,
Колихає, як малу дитину,
І полощуть у воді по лікті
Верби зеленаву сорочину.
На стежині, що біжить повз мене,
Вуж плямистий ніжиться на сонці,
Скручений калачиком, зелений,
Може, з лісових він охоронців?
Хмари в люстро озера на вроду
Заглядають в подиві німому.
Я своя у царстві цім природи,
Не у гості прибула - додому!
21.08.2014 р.
На фото озеро в Маліївцях
Додому
© Copyright: Наталя Мазур, 2014
Свидетельство о публикации №114082110092
Свидетельство о публикации №114082110092
Рецензии