Шон Маклех - Яблочный Остров

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Острiв яблук»*
http://www.proza.ru/2014/05/18/1106

                «Три дня и три ночи               
                они плыли вдоль скал;               
                Так и не сумев отыскать место,               
                где можно было бы               
                пристать к берегу.»               
                (Скела «Плавания Майл-Дуйна»)


Яблоки тяжкими гирями висли
На островах сознания нашего странно,
В ветвистых мыслях наших зелёнолистных,
Опадая в жизни траву — как и летом, густую
Майским ливнем нежданно.
Яблок горки отравлены временем, с вкусом полыни.
И в них водятся чудные «глюки» —
Отвратительны, как пришельцы, сгустки игл суетные —
Постепенно оставляют пустыни в каждом яблоке спелом.
Собирают те неизменно уставшие руки
Моряка, расхристанного морскою пеной.
Если б не яблоки эти, если б не этот остров,
Мы бы не знали просто, что в мире бренном
Есть ещё воля господня, кроме воды «сегодня»,
С привкусом морской пены,
И волн с песнопением смерти.
Есть ещё яблочный остров... Вот он лежит перед нами...
Для нас — трудяг ирландского моря,
Для нас — закутанных клетчатой тканью,
Для нас — обречённых блуждать в океана просторе.
Раскрасьте-ка яблока доли
Красками зорь сияния.

_________________________________________

*«Острiв яблук»
Шон Маклех
http://www.proza.ru/2014/05/18/1106


«Три дні і три ночі
                вони пливли вздовж скель
                і так і не зуміли відшукати місця,
                де можна було б
                пристати до берега…»
                (Скела «Плавання Майл-Дуйна»)

Яблука виснуть важкими тягарями
На островах нашої свідомості,
На гілках наших мрій листянозелених,
Падають у траву життя – густу, як літо,
Несподівану як травневі зливи,
Гірку як полин нашого отруєного часу.
Там мали б водитися химерні почварки –
Огидні, як зайди, колючі, як ці дні.
Але там порожньо. Стиглі яблука
Збирають тільки втомлені руки
Моряків розхристаного моря хвилин.
Якби не ці яблука, якби не цей острів,
Ми б не знали, що в цьому світі вітрів
Існує ще щось, крім солоної води «сьогодні»,
Крім гіркого присмаку морської піни,
Крім хвиль, що співають пісню смерті,
Але острів яблук – нам трапився…
Нам – орачам ірландського моря,
Нам – загорненим в картаті тканини,
Нам – приреченим на блукання…
Розфарбуйте це яблуко долі
Кольорами заграви…