Платон Воронько Дорога на Киев

Дорога на Киев из камня, из грунта,
Под солнцем, под небом и звёздным и лунным.
Травою заросшая, снегом задута,
Босая, кровавая, в лапти обута.
Топталась извечно славян племенами:
Поляне, древляне шли и волыняне.
Дорога казаков, восстаний дорога
Средь диких полей и суровых порогов.
Дорога Хмельницкого, Гонты, Шевченко...
Дорога - раздольна, не тропка-кочевка.
По ней продвигались пехота, обозы,
Под флагом октябрьским прошли паровозы
И сабель сто сотен стальных Примакова,
Гроза Ковпака отгремела сурово.
Гудит, словно медь, путь на Киев заветный
Пятнадцатью звонами наших столетий.


Дорога на Київ у грунті й підгрунті,
В купинному здвижі, в грудневому грудді,
Поросла тернами, снігами задута,
Узута в сирицю, кривава, роззута,
Ота, що до ніг - праслов,янським племенам:
Полянам, древлянам і всім безіменним.
Дорога козацька, повстанська дорога,
Крізь дикі поля й ненаситні пороги.
Дорога Хмельницького, Гонти, Шевченка...
Глибинна дорога - не стежка-кочевка.
По ній прямували піхота, обози,
Під стягом жовтневим пройшли паровози,
Сто сотень блискучих шабель Примакова
І партизанська гроза Ковпакова.
Дорога на Київ гуде, наче мідь,
Дзвоном п,ятнадцаті наших століть.