Олекса Стефанович. Сонет

 

Олекса Стефанович (1899 – 1970)


СОНЕТ

Из Подебрад до Праги и назад,
Чтоб завтра снова взвиться, словно птица,
Которой ни осесть, ни приземлиться, 
Которой – ветер, небо, а не сад.

И пусть порой изгнанье во сто крат
Мрачнее, тяжелее, чем темница, –
Ещё рельефней, явственнее снится
На чёрном фоне златоверхий град.

Душа в союзе с песней неизменно –
Парить бы им привольно, вдохновенно,
Но пения мудрее немота –

Подвластно звать ей действенней, чем лирам,
Туда, где свет, где брезжит высота
И жертвенности дух царит над миром.


Прага, 1929      

(перевод с украинского –
Валентина Варнавская) 


*  *  * 

Олекса Стефанович (1899 – 1970)


СОНЕТ

Із Подєбрад до Праги і назад, 
Щоб завтра знов полинути, як птиця, 
Якій ніде надовго не спуститься, 
Якій простір і вітер, а не сад.

Хай вигнання часами у стократ 
Бува темніш і тяжче, ніж темниця, – 
Іще ясніш і різьбленіше сниться 
На чорнім тлі золотоверхий град.

Давно душа подружена з піснями –
І виться б їм над ночами і днями, 
Але мудріш од співу німота –

Владніше струн уміє вона звати 
У висоту, де світиться мета 
І віє дух офіри і посвяти.


Прага, 1929

Источник: Життя, Смерть і Гіганти. 
По изданию: Українське слово. Книга четверта. В-во «Рось», Київ, 1995