Лина Костенко. Между прочим

Автор: Лина Васильевна Костенко (укр. Ліна Василівна Костенко, 19 марта 1930, Ржищев, Киевская область, Украина) – украинская писатель-шестидесятница, поэтесса. Лауреат Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко (1987).


МІЖ ІНШИМ 

Перевод Инессы Соколовой (не стала следовать авторскому стихотворному размеру строк)

МЕЖДУ ПРОЧИМ

Срок придёт, стану старой и сивою,
жизнь другой будет, словно туманная,
для тебя буду всё же красивою,
для других, может быть, несказанною.
Для кого-то – жестокой, упрямою,
может ведьмой а, может и коброю.
Для кого-то останусь я тайною,
Ведь была я дурною и доброю.
Беззащитной была, несинхронною,
и в теории это, и в практике,
я болела, страдая иронией,
всеми клеточками и галактикой.
Но не знали мещанские выродки,
когда я, поглощенная бедствием,
выходила с улыбкой и выдумкой,
смех неся людям с чистым приветствием.
Жизнь порою была – поле минное,
но молила, чтоб в этом столетии,
этикета вернули бы минимум:
– Люди, будьте взаимно корректными!
Будь на то моя воля упрямая,
написала б везде я с курсивами:
– Много горя при жизни нежданного.
Люди, будьте взаимно красивыми!


Оригинал

МІЖ ІНШИМ 

Коли я вже буду сивою,
і життя моє піде мрякою,
я для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мені іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! –
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!