Лина Костенко. Астральный стон

Автор: Лина Костенко
              Перевод с украинского языка:  Инесса Соколова

АСТРАЛЬНЫЙ СТОН

День добрый, люди! Мертвый на снегу,
я оказался вдруг в пустыне  звёздной.
Все то, что дорого, припомнить не могу,
опало сухоцветом мертвым розно*.   
А  на Земле по-прежнему жило,
что радуги цветами привлекает.
У ветра одолжил одно  крыло,
чтоб землю оглядеть, любя бескрайне.
Томительно так стало без души,            
и нечем записать на чем-то строфы.
Кругом арапы-предки, пушкари
пекутся, чтоб согрел их, хоть немного.
Сказать же трудно, сколько там пробыл.
Не надо мне ни вечности, ни славы.
Бессмертье – хлад, хочу я в Петербург.
Вернуть бы тело, кофе и забавы.
Там, на столе, лежит мое перо.
Лежит давно, давно уже не пишет.
Хочу стихи я написать про то –
про то как ветер веточку колышет.
Хочу проснуться утром на заре.
И ждать письма с любовью из Одессы.
Хочу я воли очень!.. А цари?
Хочу я жизни долгой!.. А Дантесы?
Мне сто поэм  ещё бы написать,
но вот гляжу я в дуло пистолета.
Тепла и в жизни сложно отыскать.
Куда деваться бедному поэту?!

На украинском языке:

АСТРАЛЬНИЙ ЗОЙК

Добридень, люди! Вбитий на снігу,
я спам'ятався в зоряній пустелі. 
І все, що має на землі вагу,
осипалось, як мертві імортелі.
Там, на землі, щось падало, цвіло,
було рожеве, синє і зелене.
Мені вітри позичили крило,
я бачив землю за віки від мене.
Я натомився жити без душі.
Нема на чому записати строфи.
Усі арапи-предки й гармаші
Кричать в мені зігрітися хоч трохи.
Я сам не знаю, скільки тут пробув.
Не хочу я ні вічності, ні слави.
В безсмерті холодно. Я хочу в Петербург.
Вдягтися в тіло і напитись кави.
Там, на столі, лежить моє перо.
Воно лежить, воно давно не пише.
Я хочу вірші написати про -
Про те, як вітер гілочку колише.
Я хочу встати вранці, на зорі.
Любити жінку, ждать листа з Одеси.
Я хочу волі, волі!.. А царі?
Я хочу жити, жити!.. А Дантеси?
Я сто поем ще маю на меті,
а я дивлюсь у вічі пістолету...
В безсмерті холодно. І холодно в житті.
О Боже мій! Де дітися поету?!



*РОЗНО – нареч. (обл.). Отдельно, врозь. С тобою розно зачем в ночи скитаюсь я. Пушкин. Мы в жизни розно шли. Пушкин.