Лина Костенко. Мой первый стих в окопе...

Автор: Лина Васильевна Костенко (укр. Ліна Василівна Костенко, 19 марта 1930, Ржищев, Киевская область, Украина) – украинская писатель-шестидесятница, поэтесса. Лауреат Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко (1987).


                Перевод с украинского языка Инессы Соколовой
***

Мой первый стих написан был в окопе
на треснутой от взрыва бомб стене.
Едва ли знали звезды в гороскопе,
про детство, что погибнет на войне.

Пожары – вулканическою лавой,
как кратеры седые в них  сады.
Захлёбывалась наша переправа
в огне под шквалом бешеной воды.

Свет  белый дня стал в жуткой гари черным,
ночь в пламени казалась светлым днём,
подводной лодкою –
                окопчик скромный,
и в море  дыма – ужас под огнём.

Не сказка то про зайчика и волка –
кровавый мир и с углями заря.
писала строки на земле осколком,
в заглавных буквах, с корки букваря.

По возрасту играть бы в прятки, классы,
и в сказочках как бабочка летать.
А я стихи слагала про фугасы,
а я и смерть успела повидать.

От первой боли детских впечатлений
на сердце остается горький след!
Стихом не передать те ощущенья,
душою онемела среди бед.

Душа в словах – как море в перископе,
а память та всплывает в голове.
Мой первый стих, написанный в окопе,
Печатался он просто на земле.


На украинском языке:

***
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите не війні.

Лилась пожежі вулканічна лава,
стояли в сивих кратерах сади.
І захлиналась наша переправа
шаленим шквалом полум'я й води.

Був білий світ не білий вже, а чорний.
Вогненна ніч присвічувала дню.
І той окопчик -
               як підводний човен
у морі диму, жаху і вогню.

Це вже було ні зайчиком, ні вовком -
кривавий світ, обвуглена зоря!
А я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря.

Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,
в казки літать на крилах палітур.
А я писала вірші про фугаси,
а я вже смерть побачила впритул.

О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!

Душа в словах - як море в перископі,
І спомин той - як відсвіт на чолі...
Мій перший вірш написаний в окопі.
Він друкувався просто на землі.