Л. К. А тишь поёт, как сладкие сирены...
Оригинал
***
А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде моя арена.
Життя, мабуть, – це завжди Колізей.
І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний віднайшли не ми.
Тут головне –дивитись в очі звіру
і просто –залишатися людьми.
Коли мене потягнуть на арену,
коли на мене звіра нацькують,
о, я впізнаю ту непроторенну
глупоту вашу, вашу мстиву лють!
Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою останню
скажу, як той найперший з християн:
– Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваши леви лижуть мені ноги.
І ваши слуги насміялись з вас
----------------------------------------------------------
Перевод с украинского языка Инессы Соколовой
***
А тишь поёт, как сладкие сирены.
Не надо воска, я не Одиссей.
Ждут львы меня, и ждёт меня арена.
Вся жизнь, пожалуй, словно Колизей.
Немало крови пролито за веру,
борьба была, и знает это мир.
Чтоб победить – в глаза смотрите зверю,
но оставайтесь всё-таки людьми.
А если всё ж затянут на арену,
когда натравят зверя на меня,
узнаю глупость Вашу непременно
и мстительную ярость дикаря!
Живя во мне, святое протестует.
Смотрю опять в кровавый Ваш туман.
В последний час мой публика ликует,
а я – из самых стойких христиан.
Спалить меня не выйдет, – заверяю.
Огонь холодный, он уже погас.
Львы Ваши лижут ноги мне, ласкают.
Смеются слуги, глядючи на Вас.
Фото: автор Лина Васильевна Костенко
Свидетельство о публикации №114042007853