За моїм городом тихо плаче ліс,
Бо будівлі нові вистромили ніс,
Бо дерева гинуть й квіти ні за що,
Цегляний палац тут місяцем зійшов.
Тільки дуб й осика вистояли вдвох,
Є пташкам притулок, чути їх «тьох-тьох»,
І квітки під ноги стеляться вінком.
Як на це погляну – в горлі стане ком.
Під осику сяду - всі долоньки - в плеск,
Так вітає листям… Віти, наче хрест…
Вбережися, мила, клаптик є землі,
Й ти, стрункий дубочок, вижити зумій.
Ви мені у радість: лебединий спів
Зі стволів лунає. Щирість їх без слів
Вивертає душу … Спів той без проклять.
Бачу сльози-роси, чисті - не грішать…
Плаче лiс
© Copyright: Елена Каминская7, 2013
Свидетельство о публикации №113121700126
Свидетельство о публикации №113121700126
Рецензии
Дуже гарний віршик*
Щастя Вам і Добра*
З теплом,
Янина Бурмистр 21.08.2014 13:32 • Заявить о нарушении
Щастя Вам і Добра*
З теплом,
Янина Бурмистр 21.08.2014 13:32 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 13 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.