Переспiви з Рiльке
Крається відчуженість лиця…
Наче тінь нічийна і стороння
В мерехтінні місячнім Творця…
І як річ, покірно, сніжно й легко
Тулиться до наших теплих рук,
Наче зірка Всесвіту далека
Мириться із присмерком розлук…
РвЕмося за обладунки дива –
Втаємничене і замкнене обличчя,
Поклик серця не розтопить крицю –
Душу дарували стільки раз! –
Тим чужинцям, що не розуміли,
Випадково з нами в човні плили,
Не шукали нас, і не губили
І дощам кидали на вітрилі,
Тиші, що відлунювала нас…
Свидетельство о публикации №113111907490
Маргарита Метелецкая 19.11.2013 20:16 Заявить о нарушении
Виктория Тимашова 19.11.2013 20:48 Заявить о нарушении