Казка про р пку

      За народними мотивами.

Жила-була бабка,
Був у неї дід.
Захотілось діду
Ріпку посадить.
Посадив дід ріпку
І став поливать.
Виросла та ріпка,
Треба її рвать.
Вийшов дід на грядку,
Ріпку взяв за чуба.
Смикав її, смикав,
Чуть не врізав дуба.
Одному старому
Ріпки не дістать.
Що ж робити діду?
Треба бабку звать.
- Бабонько, голубко,
Йди скоріш сюди.
Підсоби ти діду,
Виручи з біди.
Вдвох взялися з бабкой
Ріпку витягать.
Не дістали ріпки,
Треба внучку звать.
Дід пішов на пошту,
Написав листа.
Хай приїде внучка,
Діду помогать.
Приїхала з міста
Внучка у село.
Але цьому ділу
Мало помогло.
Рвали ріпку, рвали
Уже втрьох вони.
Заморились дуже,
Ріпка ж...Ни-ни-ни.
Що ж його робити?
Як врожай зібрать?
Може ще й собаку
На підмогу взять?
Четверо взялися
Смикать і валИть,
Але ріпка міцно
У землі сидить.
Вийшла кішка з хати,
Чи її позвать?
Поможи, кицюню,
Ріпку витягать.
Кішечка підбігла,
Стала підсобляти.
Вп,ятером взялися,
Стали ріпку рвати.
Але знов невдача,
Що ж його робить?
Он маленька мишка
Помагать біжить.
Лиш маленькой сили
Їм не вистачало,
Як взялися разом,
Зразу й легше стало.
Як взялися разом,
Дружно потягли -
І дістали ріпку,
Витягли з землі.

Мораль цієй казки
Треба зрозуміти:
Що усім нам, люди,
Треба в мирі жити.
Там де поодинці
Сили в нас немає.
То велика сила
В єдності людськая.
Тож не треба, люди,
Лаятись, сваритись.
Треба між собою
Ладити й миритись.

***

Про внучку и Жучку, и кошку, - при этом
Свою я дочурку качала тогда..

Народная сказка пошла мне куплетом,
Ведь сказки приходят ко мне иногда.

Её записала, ребёнку сказала,
Что это народная, а не моя.
Ведь я перед сказкою не устояла,
Лишь пересказала сюжет её я.